Світовий контекст

Вибір ключового регулятора залежить від концепції сприйняття віртуальних активів з точки зору права, зазначив керівний юрист юридичної компанії Arzinger Андрій Тищенко.

У випадку США базовим регулятором виступає Комісія з цінних паперів і бірж (SEC), аналогом якої є українська НКЦПФР. Американська SEC під керівництвом Гері Генслера відома своїм доволі жорстким підходом до індустрії та сприйняттям криптовалют як специфічної форми цінних паперів. 

«Однак, час та чисельні судові процеси, програні SEC, свідчать про те, що такий підхід не є правильним, оскільки віртуальні активи — це дещо більше, ніж цінні папери, хоч в певних аспектах подекуди й дуже схожі на них за своїми окремими функціями», — зазначив Тищенко.

У Євросоюзі основні положення регулювання криптоактивів закріплені в регламенті MiCA. Країни-члени можуть визначати національного регулятора, тоді як Європейське банківське управління (EBA) та Управління з цінних паперів і ринків (ESMA) виконують технічну та наглядову роль, зазначив у розмові з Incrypted керівник практики Технологій та інвестицій в Juscutum Петро Білик.

Нагадаємо, саме через необхідність синхронізувати українське регулювання криптоактивів із MiCA з огляду на статус країни як кандидата в ЄС вже ухвалений закон «Про віртуальні активи» вирішили переписати. На необхідності цього наголошували й у Нацбанку. 

Втім, потреба повністю імплементувати європейські норми в закони України щодо ринку викликає неабиякі дискусії. Зокрема, більшість опитаних редакцією Incrypted представників бізнесу впевнені — копіювати MiCA повністю не треба, важливо враховувати локальні реалії. 

EBA та ESMA у Євросоюзі можуть пропонувати певні рекомендації до регулювання та здійснювати нагляд за їх дотриманням — за аналогією до українських НБУ та НКЦПФР, каже Андрій Тищенко. 

При цьому, наприклад, роль ESMA поширюється на нагляд за застосуванням MiCA в державах-членах, забезпечуючи узгоджене тлумачення нормативних актів. В той час як національні органи влади зберігають автономію в імплементації директив ЄС, транспонуючи їх у національне законодавство з урахуванням місцевих обставин, зазначив він.

Втім, у межах країн Євросоюзу нагляд за крипторинком здебільшого здійснюють фінансові регулятори, такі як BaFin у Німеччині, AMF у Франції, FIN-FSA у Фінляндії, FMA у Австрії,  FSMA у Бельгії, DFSA у Данії, CBI в Ірландії та інші. 

Позаєвропейський досвід також вартий уваги. Зокрема: 

• Велика Британія: Управління з фінансового регулювання (FCA) контролює дотримання стандартів AML/CFT у криптоіндустрії;
• Швейцарія: Служба з нагляду за фінансовими ринками (FINMA) забезпечує захист інвесторів та стабільність ринку;
• Гібралтар: Комісія з фінансових послуг (GFSC) ліцензує компанії, які використовують технології DLT; 
• Сінгапур: Грошове управління (MAS) розробляє правила, що охоплюють AML, CFT та захист прав споживачів. 

Крім того, існують випадки створення окремих спеціалізованих органів, які займаються виключно регулюванням ринку криптовалют, наприклад, Комісія з цифрових активів в Японії, зазначили юристи. 

Варто вказати, що у розмові з Incrypted нардеп Ярослав Железняк заявив, що третім варіантом на роль регулятора, окрім Нацбанку та Комісії, є саме такий новий регулятор, створений спеціально для віртуальних активів.

НБУ і криптовалюти

Як і майже будь-який центробанк, НБУ не виказує особливої любові до криптоактивів. Представники Нацбанку неодноразово виключали можливість використання криптовалют як платіжного засобу, а голова регулятору Андрій Пишний казав, що ринок віртуальних активів — «це те, що сьогодні здебільшого обслуговує тіньовий обіг». 

Він також підкрелював, що в умовах встановлених обмежень на P2P-перекази «недобросовісні особи» активніше використовуватимуть криптоактиви. Детальніше про вставнолення лімітів та реакцію криптокомʼюніті на цей крок редакція Incrypted писала в окремому матеріалі:

Варто окремо зазначити, що з початку березня 2023 року через обмеження саме з боку НБУ в межах боротьби з нелегальним гемблінгом були призупинені прямі фіатні шлюзи між криптобіржами та гривневими банківськими картками. Станом на кінець 2024 року вони й досі не відновлені.    

Крім того, Нацбанк затормозив запуск повʼязаного із криптовалютами проєкту популярного українського monobank. Як розповів співзасновник банку Олег Гороховський, компанія давно підготувала проєкт біткоїн-картки, але не отримала схвалення НБУ. 

Одне з головних завдань Нацбанку полягає у забезпеченні фінансової стабільності держави шляхом визначення та проведення її грошово-кредитної політики, зазначають юристи. Для цього НБУ має досить широкі повноваження, які стосуються не тільки регулювання провадження банківської діяльності в України, але і діяльності у сфері надання фінансових та платіжних послуг.

Як ми вже зазначали вище, НБУ дійсно фігурував як в ухваленому раніше законі «Про віртуальні активи», так і в нових законопроєктах, представлених у Верховній Раді, як один з регуляторів криптоіндустрії. 

Втім, останні обмежували сферу нагляду Нацбанку в цьому секторі. Його визначали як орган, що займається токенами електронних грошей і токенами, прив’язаними до активів, подібно до класифікації, прийнятої в ЄС згідно з регламентом MiCA, каже Петро Білик. 

Це здавалося цілком логічним — так, Нацбанк вже довгий час розробляє проєкт е-гривні.

Втім, на даний момент у НБУ немає формальних повноважень авторизувати випуск токенів чи регулювати послуги, пов’язані з криптовалютами, підкреслює Білик. Але це може змінитися. 

«Нацбанк цілком також може взяти на себе роль регулятора сфери обігу віртуальних активів, яка часто ототожнюється із квазі-грошима, або активами, що існують у цифровій формі та здебільшого пов`язані із секторами DeFi, криптолендінгу, стейкінгу (які досить близькі за функцією депонування), криптоплатежами, обмінними операціями, тощо», — каже Андрій Тищенко з Arzinger.

Однак важливо розуміти, що сфера обігу та регулювання цифрових активів дуже широка та охоплює не лише грошові та платіжні правовідносини, але і ряд інших активностей, не пов`язаних безпосередньо із вищеописаними, підкреслив експерт. 

Наприклад, до таких можна віднести регулювання діяльності централізованих і децентралізованих бірж, токенізацію реальних активів (RWA), невзаємозамінні токени (NFT), децентралізовані автономні організації (DAO), децентралізовані застосунки (dApps), різноманітні технологічні проєкти у сферах ШІ та геймінгу, які напряму не повʼязані із функціоналом НБУ.

Саме тому в ухваленому раніше законопроєкті НКЦПФР було визначено в якості іншого регулятора, який мав покрити всі інші сфери, що не входять в компетенції НБУ, зазначив Тищенко. Причиною цього виступила відносна близькість віртуальних активів до сфери регулювання обігу цінних паперів, деривативів, бірж, інвестиційних фондів та компаній, тощо, вказав юрист:

«У цьому випадку однозначно можна сказати про те, що, окрім НБУ, варто визначити ще одного регулятора, який би міг якісно покрити інші сфери». 

На думку керівного юриста Arzinger, в якості альтернативи таким може стати Мінцифра, яка активно виступає за впровадження легального обігу криптовалют в Україні, що підтверджується «цілком раціональними та актуальними пропозиціями щодо нормативно-правового регулювання цього ринку». Крім того, остання напряму дотична до технологічного та інноваційного сектору економіки та може ґрунтовно опанувати технічні особливості цього специфічного об`єкта правового регулювання, зазначив Тищенко.

Що все це може означати для ринку і користувачів?

Призначення НБУ регулятором крипторинку може сприяти підвищенню довіри інвесторів, захисту прав споживачів і інтеграції України у світовий фінансовий простір, вказали в Juscutum. Водночас існують і ризики: 

• надмірна зарегульованість може обмежити розвиток технологій; 
• політика НБУ вже створює перешкоди для віртуальних активів через обмеження транзакцій; 
• навіть найбільші фінансові гравці, як-от Fondy, стикаються із складнощами в отриманні або збереженні ліцензій;
• стейблкоїни можуть розглядатися як загроза монетарній політиці, стабільність національної валюти та фінансовій системі, зазначають експерти. 

Триваюча невизначеність із регуляторним органом свідчить лише про те, що у влади немає ні остаточного чітко-сформованого єдиного образу того, хто цю сферу має регулювати, ні як вона має регулюватись, кажуть в Arzinger.

Це, своєю чергою, заважає якнайшвидшому ухваленню ефективного законодавства щодо віртуальних активів для якісної конкуренції з іншими країнами.

Петро Білик також зазначив, що ефективне регулювання потребує балансу між контролем і розвитком. 

«Загалом, не так важливо, хто буде регулювати цю сферу, як те, яким чином вона буде врегульована, а ще важливіше – коли? Адже, як бачимо із досвіду інших країн, існує велика кількість різних підходів до визначення базового регулятора — відповідно, будь-який з них може бути прийнятним. Втім, це не гарантує те, що через певний час, він не зміниться або не буде ліквідований», — підсумував Андрій Тищенко.